В наслідок освіти слабо розвиненою кореневої системи, що відрізняється порівняно слабкою усвояющей здатністю, а також короткого періоду інтенсивного споживання поживних речовин ячмінь висуває підвищені вимоги до умов зростання, особливо в перший період вегетації. Однією з умов, що забезпечують хороше розвиток рослин, є правильний підбір попередників.
Численні дослідження і досвід передової практики свідчать про те, що кращими попередниками ячменю є культури, які залишають поле чистішим від бур'янів, з достатньою кількістю в грунті легкодоступних рослинам поживних речовин, а в районах напівзасушливих і посушливих також культури, менш сухі кореневмісному шар. Зазначеним вимогам відповідають просапні культури, зернобобові і озимі по пару.
Неодноразові розпушування міжрядь просапних культур сприяють знищенню бур'янів, а завдяки кращій аерації поліпшується харчової режим грунту. В умовах нечорноземної зони перевага віддається озимого жита завдяки більш раннім строкам її збирання. Вибір попередників і розміщення ячменю в сівозмінах залежать від грунтово-кліматичних, агротехнічних, економічних та інших умов.
У Східному Сибіру, в степовій зоні, ячмінь висівають після ярої пшениці по пару. У лісостеповій зоні, де знаходяться основні землеробські райони, ячмінь розміщується в четвертому полі сівозміни, по другий ярої пшениці після пара. У десятіпольних сівозмінах ячмінь висівають в останньому полі сівозміни в ланці яра пшениця - кукурудза - яра пшениця - ячмінь (Яковлєв, 1970). В умовах Алтайського краю ячмінь добре вдається після кукурудзи - третій культурою після пара, а також по другій ярої пшениці після пара (Талишев, 1970). У Семипалатинской області кращими попередниками ячменю є озима жито і яра пшениця, розміщені на добре удобрених і чистих від бур'янів полях (Гергерт, сиріт, 1967).
У Північному Казахстані ячмінь розміщують в останньому полі сівозміни після ярої пшениці, перед парою. Наприклад, в Кустанайській області ячмінь вирощують при наступному чергуванні культур: в четирехпольние зернопаровой сівозміні - 1) пар чистий; 2 - 3) яра пшениця; 4) ячмінь; в пятіпольний зернопа-ропропашном сівозміні - 1) пар чистий; 2) яра пшениця; 3) кукурудза; 4) яра пшениця; 5) ячмінь; в шестіпольном зернопаропросапної сівозміні - 1) пар чистий; 2 - 3) яра пшениця; 4) кукурудза; 5) яра пшениця; 6) ячмінь (Вітун, 1971).
В умовах Целіноградській області рослини ячменю добре розвиваються після ярої пшениці. За даними Всесоюзного науково-дослідного інституту зернового господарства, при посіві ячменю в четвертому полі після пара його урожай був не менший, ніж урожай пшениці по пару (Сулейменов, Адилов, 1970).
За даними того ж інституту на малогумусних чорноземних грунтах Північного Казахстану найбільшу кількість зерна на гектар сівозмінної площі (10,7 - 10,9 ц) отримано в 4 - 5-польний сівозмінах з одним полем ячменю, при розміщенні його після пшениці, третій культурою після пара (Шрамко, 1974). Для районів північних областей Казахстану і прилеглих до них районів Західного Сибіру і Уралу розширення посівів ячменю і таке розміщення його в полях сівозміни має особливо важливе значення, так як через нестачу зернофуражу господарства змушені використовувати на корм значну частину ярої пшениці, яка за рівнем врожаю тут поступається ячменю.
У Північному Зауралля на Верхотурском сортодільниці Свердловської області ячмінь в восьміпольном сівозміні висували третьої культурою - після парової озимини протягом трьох ротацій. Урожай ячменю в середньому за першу ротацію склав 22,9 ц, за другу - 23,8, за третю - 30 ц з 1 га, Надалі в результаті виключення з сівозміни парового поля, в якому відпала необхідність, ячмінь стали розміщувати після зернобобових і частково після ярої пшениці при такому чергуванні: 1, 2) конюшина; 3) яра пшениця; 4) зернобобові; 5) ячмінь; 6) просапні; 7) яра пшениця; 8) ячмінь і овес з підсівом конюшини. Такий тип сівозміни та рекомендується для оточуючих сортоділянок колгоспів і радгоспів (Мальцев, Запівахін, 1965).
У польових сівозмінах Предуралья (Пермська область), якщо ячмінь використовується в якості покривної культури для конюшини, його розміщують після жита, посіяної по чистому пару. Висівають ячмінь також після конюшини, зернобобових і просапних культур. Недоцільно сіяти ячмінь в цих районах в останньому полі сівозміни, де кілька років не вносилося гній, а також після ярої пшениці, яка, як і ячмінь, пошкоджується шведською мухою (Прокошев, 1968).
У дослідах Горьковського сільськогосподарського інституту на світло-сірого лісового, среднеокультуренной легкосуглинистой грунті виявлено, що на удобреному фоні ячмінь в порівнянні з вівсом і ярою пшеницею швидше створює надземну масу і краще пригнічує бур'янисту рослинність; біологічна активність грунту, яка зазвичай корелює з харчовим режимом, на ділянках, де ріс ячмінь, була вище. При повторному посіві в середньому за 1971 - 1972 рр. по ячменю отримано 32 ц зерна ячменю, по вівсу - 32,5 і по ярої пшениці - 27,9 ц з 1 га (Нарцисів, Савін, 1973). Отже, в цих умовах ячмінь можна при необхідності розміщувати після ячменю і вівса, що дозволяє помітно збільшити участь зернових культур у сівозмінах.
Таке розміщення ячменю в ланках сівозміни та насичення його зерновими культурами може бути перспективним при вузькій спеціалізації господарств зернового або тваринницького напряму. З огляду на досвід низки країн Західної Європи, доцільно широко вивчити сумісність ячменю з іншими зерновими культурами в інших районах нашої країни.
У Північно-Західній зоні на легкосуглинистой дерново-підзолисті грунті найкращим попередником ячменю є багаторічні трави. У дослідах СЗНІЇСХа за 1966 - 1971 рр. урожай ячменю по конюшині (в ланці зайнятий пар - озима жито - багаторічні трави) склав 32,8 ц з 1 га, а по картоплі (в ланці зайнятий пар - озима жито - картопля) - 27,8 ц (Маркітантова, 1973).
У північних областях європейської частини країни, де ячмінь основна зернова культура, під нього відводять найкращі попередники - озиме жито, під яку вносять добрива, і просапні культури. У нечорноземної смузі ячмінь висівають також після зернобобових, льону, а іноді і по пласту багаторічних трав. Наприклад, в радгоспі "Родоманово" Смоленської області ячмінь висували після льону або озимини в ланці сівозміни багаторічні трави - льон + озимина - ячмінь або після зернобобових в ланці ярі зернові - зернобобові - ячмінь. У колгоспі "День Перемоги" Тульської області ячмінь розміщують в наступному ланці сівозміни: озимі зернові - кукурудза в суміші з бобовими на силос - ячмінь.
У центрально-чорноземної смузі ячмінь іноді займає два поля. Наприклад, в колгоспі "Червоне" Новохоперського району Воронезької області його розміщують в восьміпольном сівозміні з таким чергуванням культур: 1) зернобобові; 2,3) озима пшениця; 4) соняшник; 5) ячмінь; 6) кукурудза на силос; 7) озима пшениця; 8) ячмінь. У радгоспі "Волинський" Липецької області ячмінь йде після цукрових буряків і картоплі в цьому ланці сівозміни: пар - озима пшениця - цукрові буряки + картопля - ячмінь з підсівом багаторічних трав; іноді ячмінь висівають і після кукурудзи (Подосінніков, 1969).
В умовах Південного Сходу ячмінь найчастіше розміщують після ярої пшениці або озимини. Наприклад, в радгоспі "Зоря комунізму" Адамовського району Оренбурзької області ячмінь висівають в останньому полі четирехпольние сівозміни при такому чергуванні культур: 1) пар чистий; 2, 3) яра пшениця; 4) ячмінь (Бочкарьов, 1971). У радгоспі "Пігаревскій" Саратовської області ячмінь розміщують в четвертому полі Семіпольний сівозміни після ярої пшениці, перед кукурудзою, в цьому ланці: 1) пар чистий; 2) озиме жито; 3) яра пшениця; 4) ячмінь.
В умовах Ростовської області кращими попередниками ячменю є просапні культури. У радгоспі «Гігант» Сальського району ячмінь розміщують в останньому полі десятіпольного сівозміни після кукурудзи на зерно та соняшнику. За даними Північно-Донецької дослідної станції, в середньому за 3 роки урожай ячменю при посіві після просапних (кукурудза, соняшник) склав 24 ц, після озимих - 20,8 і після ярої пшениці - 19,6 ц з 1 га (Сергєєв, 1970 ).
У Краснодарському краї ячмінь ярий рекомендується розміщувати в збірному полі після цукрових буряків, рицини і кукурудзи на зерно (Дрогалін, 1972).
В умовах Литви кращими попередниками ячменю є вико-вівсяна суміш, картопля, цукровий буряк та інші просапні культури. Дослідження показали, що в умовах Литовської РСР просапні культури як попередники ячменю мають більше значення на менш окультурених грунтах.
У Литовському науково-дослідному інституті землеробства (високоокультуренний дренований дерново-глеюваті опідзолений легкий суглинок) виявляючи-но, що при посіві ячменю після картоплі урожай зерна в середньому за 3 роки склав 37,4 - 38,9 ц, а після багаторічних трав - на 4,9 ц з 1 га менше; в ланці картопля - ячмінь - ячмінь урожай 40,6 ц, а в ланці багаторічні трави - озиме жито - ячмінь - 38,9 ц зерна, в ланці картопля - ячмінь - ячмінь - ячмінь - 35,5 ц, в ланці багаторічні трави - ячмінь - овес - ячмінь теж 35,5 ц з 1 га (Васінаускас, Могила, 1970).
В інших дослідах, проведених в Дотнуві в 1963 - 1965 рр., Урожай ячменю склав: по вико-вівсяної суміші на силос 44,3 ц, по цукровому буряку 41,5, по озимого жита 38,3 ц з 1 га. Вирощування ячменю після картоплі два-три роки поспіль не вплинуло негативно на агрохімічні властивості грунту, не привело до значного збільшення засміченості посівів і не позначилося негативно на врожаї зерна.
В умовах Білорусії найкращий попередник ячменю - картопля. За даними Поліської сільськогосподарської дослідної станції, в середньому за 1967 - 1970 рр. урожай ячменю сорту Московський 121 склав після картоплі 36,1 ц з 1 га, після кукурудзи на силос 33,9, після кормового люпину 32,7, після вівса 30,9, після проса 28,9, після ярої пшениці 22, після озимої 23,5 ц з 1 га (Шостак, 1972). У радгоспі "Любань" Вілейського району Мінської області високі врожаї ячменю отримують при такому чергуванні культур: 1) пар зайнятий; 2) озимі; 3) картопля; 4) ячмінь з підсівом трав (Завадська, 1971); в колгоспі "Зірка" Новогрудського району Гродненської області - 1) конюшина; 2) картопля; 3) ячмінь (Карпович, Осін, 1971).
В районах Полісся України кращі попередники ячменю також просапні - картопля, кукурудза і коренеплоди. У колгоспі "Україна" Здолбунівського району Рівненської області ячмінь розміщують в останньому полі десятіпольного сівозміни в цьому ланці: озима пшениця - картопля - цукровий буряк - ячмінь з підсівом конюшини. Завдяки застосуванню органічних і мінеральних добрив під попередні культури і гранульованого суперфосфату в рядки при посіві ячменю при такому чергуванні культур в середньому за 3 роки отримали по 43,9 ц зерна ячменю з 1 га на площі 240 га (Баштанник, Ломніцькій, 1971).
У лісостепу України, в підзоні достатнього і нестійкого зволоження, ячмінь рекомендується висівати в четвертому полі десятіпольного сівозміни після цукрових буряків і кукурудзи, висівають по озимині. Так, в господарствах Жашківського району Черкаської області ячмінь висівають в четвертому полі десятіпольного сівозміни в наступному ланці: пар зайнятий - озима пшениця - цукрові буряки - ячмінь з підсівом багаторічних трав (Бовсуновський, Шаповалов, 1971). У підзоні недостатнього зволоження (менш 500 мм на рік) ячмінь рекомендується розміщувати в сьомому поле після кукурудзи в цьому ланці: пар зайнятий - озима пшениця - кукурудза - ячмінь (Греков, Орел, 1968).
В умовах лісостепу України на Вінницькій дослідній станції (темно-сірі опідзолені ґрунти) в середньому за 8 років урожай зерна ячменю після цукрових буряків та озимої пшениці склав 25,5 - 25,9 ц, після кукурудзи на зерно - 24,1 ц; на Чорторийськ дослідному полі в середньому за 5 років відповідно 28,1 - 30,8 і 25,9 ц зерна з 1 га. (Пастушенко та ін., 1970). Там при достатньому зволоженні цукрові буряки є одним з кращих попередників ячменю.
У районах нестійкого зволоження на Драбів-ської дослідної станції (чорноземи потужні малогумусні) в середньому за 7 років урожай ячменю після цукрових буряків склав 23,8 ц, після кукурудзи - 27,5 ц з 1 га (Бойко, 1970). Отже, в більш посушливих районах цукрові буряки як попередник ячменю поступається кукурудзі. Це підтверджується також даними, отриманими в умовах північному степу України на Красноградської дослідної станції (звичайний чорнозем). В середньому за 5 років урожай ячменю після озимої пшениці в ланці горох (зерно) - озима пшениця - озима пшениця - ячмінь склав 21,1 ц, а в такому ж ланці, але з заміною попередника пшениці на цукровий свеклу- 17,9 ц з 1 га. Разом з тим після кукурудзи в ланці озима пшениця - цукрові буряки - кукурудза (зерно) - ячмінь урожай ячменю був 21,3 ц, а в такому ж ланці, але з заміною буряка на соняшник - 16 ц з 1 га (Лебідь, 1970) .
Таким чином, ячмінь реагує урожаєм не тільки на попередник, але і на предпредшественнік. В умовах недостатнього зволоження соняшник настільки висушує кореневмісному шар, що і через рік запас вологи не встигає відновлюватися. У північному степу України ячмінь доцільно розміщувати після кукурудзи, якій передувала цукрові буряки, а також після озимої пшениці.
Разом з тим при оцінці попередників не можна обмежуватися тільки залишилися після них запасами вологи в грунті. У районах західної лісостепу України, де опади випадають в надлишку, кукурудза також виявилася найкращим попередником ячменю, ніж буряк. Так, в дослідах Науково-дослідного інституту землеробства і тваринництва західних областей УРСР (Львівська область) на сірого опідзоленого глеюваті грунті урожай ячменю в середньому за 3 роки після кукурудзи склав 35 ц, після картоплі - 34,7, після цукрових буряків - 31,3 ц з 1 га (Лапчук, Слушняк, 1971).
Після кукурудзи і картоплі протягом всього періоду вегетації ячменю, особливо в початковий період, в шарі 0 - 20 і 20 - 40 см містилося нітратів більше, ніж після буряка. Пояснюється це тим, що велика кількість неразложившихся корнестеблевих залишків (6 т на 1 га) кукурудзи обумовлює більш пухке складення грунту, в результаті чого вона навесні швидше прогрівається. Це сприяє прискоренню процесів нітрифікації і, отже, кращому розвитку ячменю, висіяли після кукурудзи. Найменша кількість нітратів на протязі всього періоду вегетації було після цукрових буряків, в результаті чого ячмінь розвивався там гірше, ніж після кукурудзи і картоплі.
У цьому досвіді під попередники на 1 га вносили по 40 т гною і Р60К90 восени перед глибокою оранкою, N90 при весняної культивації і одночасно з посівом буряків і кукурудзи в рядки по 10 кг гранульованого суперфосфату. Під ячмінь після всіх трьох просапних культур вносили по 30 кг азотних добрив при весняної культивації зябу. І все ж аналізи показали, що в зерні і соломі ячменю, вирощеного після кукурудзи і картоплі, містилося більше протеїну і зольних елементів, особливо кальцію і фосфору, що дуже важливо при використанні ячменю на корм сільськогосподарським тваринам. У зерні ячменю, що йде після цукрових буряків, містилося більше безазотистих екстрактивних речовин і менше протеїну. Це підвищує його цінність як сировини для пивоваріння.
У посушливих районах одним з головних показників при оцінці попередника є запаси вологи, що залишаються в грунті. В умовах центральній і північній степу України результати стаціонарних дослідів показали, що після кукурудзи водний і харчової режими грунту складаються більш сприятливо, ніж після інших культур сівозміни. На Красноградської і Жеребківського (звичайний середньогумусний вилужений чорнозем) дослідних станціях кукурудза виявилася найкращим попередником ячменю (табл. 28).
На Ерастівський дослідної станції (звичайний чорнозем) урожай ячменю за парової озимини в середньому за 10 років був 20,1 ц, майже такий же, як і по кукурудзі після другої озимини (19,5 ц з 1 га). Урожай ячменю після повторного посіву кукурудзи, як і по суданку після кукурудзи, в середньому за 6 років був низьким - 18,4 - 18,6 ц з 1 га.
На Генічеської дослідної станції в середньому за 3 роки урожай зерна ячменю після кукурудзи склав 21,3 ц, а після сорго - 19,9 ц з 1 га. На крайньому півдні степової зони України одним з кращих попередників ячменю є озима пшениця.
У районах степу ячмінь розміщують в таких ланках сівозміни: озима пшениця - озима пшениця - кукурудза - ячмінь; пар - озима пшениця - кукурудза - ячмінь; багаторічні трави - озима пшениця - кукурудза - ячмінь. Для районів крайнього півдня степу може бути рекомендовано і таке ланка: кукурудза з розширеними міжряддями - озима пшениця - ячмінь. Недоцільно ячмінь висівати після цукрових буряків, особливо в посушливі роки.
У роки з рясними опадами в осінньо-зимовий період при необхідності ячмінь можна розміщувати після соняшнику, враховуючи, що падалиця пригнічується ячменем краще, ніж іншими рослинами. У цих умовах не слід розміщувати ячмінь після суданської трави.
У ряді центральних і північних районів степової зони України для більш повного використання площ, зайнятих ячменем, для виробництва кормів рекомендується посів під його покрив еспарцету, який в подальшому році при першому укосі дає не менше 2 т хорошого білкового сіна. У цих умовах еспарцет є одним з кращих непарових попередників озимої пшениці. При такому поєднанні ячмінь з поганого попередника, яким він є в даних грунтово-кліматичних умовах, перетворюється в один з кращих. Поряд з цим з одиниці площі виходить урожай зерна ячменю і цінне сіно еспарцету при менших витратах. Посів еспарцету під покрив ячменю виключає лущення стерні, оранку на зяб, покривне боронування, передпосівні культивації і посів, які необхідні при вирощуванні після ячменю іншої культури.
