Образ вересу в літературі

1. Літературний образ вересу. Казки наяву ...
2. Вересова пустка - в яких літературних творах фігурує (будь-яким чином)
3. Велике серце маленького людини (за баладою Р. Стівенсона "Вересовий мед")
4. Конспект уроку по Літературі "Р. Стівенсон" Вересовий мед "5 клас

щоб виростити у себе в саду яскраво квітуча рослина необхідно знати секрети догляду. Садівники хочуть бачити яскраві рослини. Секрети утримання великих класів квітів не відрізняються. Примхлива жива істота вимагає індивідуального забезпечення умов. У наведеній добірці автори спробували привести деякі з умов, для того щоб уникнути помилок при вирощуванні певного рослини. Рекомендуємо визначити для корисних процедур, до якого виду відноситься Ваш улюбленець.

Літературний образ вересу. Казки наяву ...

Родове латинська назва походить від грецького слова "kallyno" - "робити красивим, чистити". І дійсно, там де багато вереску, з них робили мітли. В ірландській казці овечий пастир попутно в'яже віники з вересу, підшукуючи стебла достовірніше - для городянок, які не дуже-то люблять нахилятися ...

Російська назва "верес" походить від давньослов'янського "вареснец", що означає "іній". За межами слов'янських мов це слово споріднене латинському "virsis", литовському "virzys", ірландському "froech", грецькому "ereike". Ось як ця рослина представлено у Даля: Верест, рискун (хто ходив по вереску, той зрозуміє), подбруснічнік, Липиця (по медоносним якостям або за змістом смоли), yoрнік (від слова "розоряти"; коментар самого упорядника словника: "загальна назва паскудної рунистої поросли "), горобина Гречуха, багун.

"Вераси" (в перекладі з білоруського - верес) - популярний в СРСР білоруський вокально-інструментальний ансамбль. "Старечим" назвала верес Цвєтаєва - він ніколи не виглядає свіжим і юним, старе листя заміщуються поступово новими.

верес присутній на сторінках віршів Р. Бернса: "Тут верес цвів, гудіння бджіл стояло над просторами, Їм стара Шотландія волинки звуком вторила.

Згідно з легендою верес - єдиний з усіх рослин погодився рости на голих, продуваються всіма вітрами пагорбах Швейцарії, за це Творець щедро наділив його красою і лікувальними властивостями .

Напевно багатьом відомі яскраві образи патріотичної балади "Вересовий мед" Роберта Льюїса Стівенсона в чудовому перекладі С. Я. Маршака, де маленькі, відважні пікти не видають завойовникам - шотландцям стародавній рецепт хмільного напою, що дає молодість і силу ...

"З вересу напій забутий давним-давно. А був він солодше меду, п'яніший, ніж віно.В котлах його варили і пили всій семьейМалюткі-медовари в печерах під землею ..." Р. Л. Стівенсон "Вересовий мед"

За деякими відомостями, втрачений при описаних в баладі трагічних обставин рецепт знаменитого верескового меду був виявлений в XIX столітті на стародавньому манускрипті.

Пріоритет за частотою згадування вересу тримають майстри витонченої прози Великобританії. Так наприклад, в ірландській казці маленький ельф лепрекон каже, що варити пиво з вересу їх навчили жили колись на острові датчани, з тих пір ельфи зберігають цей секрет ...

Вересові ландшафти нероздільно пов'язані з історією Північної Європи: з дзвоном мечів, музикою волинок на бенкетах, з неприборканим мужністю, військовою доблестю древніх народів. Покриті вереском вигадливі ландшафти у Толкієна в знаменитої трилогії "Володар кілець", з казковим населенням Середзем'я: ельфами, хоббитами, гномами: "... Хранителі крокували по древній дорозі, мощеною шестикутними розтріскаються плитами; тріщини в плитах і стики між ними порослі вересом і колючим терням ".

Скромний і благородний образ вересу сповнений різноманітних символічних значень . Досить сказати, що ця рослина є загальновизнаним символом Шотландії. У культурі Шотландії верес займає особливе почесне місце. З його листя виробляли жовтий барвник для знаменитої шотландки, з якої шили пледи і кілти - національний одяг шотландців. Використовувався верес у виробництві верескового елю - традиційного шотландського міцного пива, перші згадки про який датуються II століттям до н. е. У Шотландії верес був зображений на гербі одного з кланів.

Багатий символізм, притаманний цій рослині, і пов'язані з ним різноманітні асоціації не можуть не хвилювати тих, хто вирішив відвести на своїй ділянці місце для верескового саду . Уява малює вписані в композицію саду замшілі камені з проступають на них написами, виконаними рунами або, ще краще, загадковим огам древніх піктів ...

Вересова пустка - в яких літературних творах фігурує (будь-яким чином)

miu miu Оракул (61686) 5 років тому

Ганс Хрістіан Андерсон казка "Іб і Христиночка". Там діти заблукали на вересових пустищах і зустріли стару, яка дала їм горіхи, внутрішність яких нібито пророкувала їх майбутнє.

Аделаїда MarkoffЬeva Просвітлений (32921) 5 років тому

"Прилизаний" переклад Маршака жодним чином не згадує вересову пустку. А ось в першоджерелі, де Роберт Стівенсон переказує шотландську легенду "HEATHER ALE" така згадка є.

It fortuned that his vassals,

Джерело: Маршак у вірші Бернса замінив слово "бордель" на "церква"

Juliet Оракул (50776) 5 років тому

А хіба за радянських часів були правильні переклади?

Велике серце маленького людини (за баладою Р. Стівенсона "Вересовий мед")

Стівенсон Роберт Льюіс

Англійський письменник, критик, публіцист. Твори Стівенсона романтичні, сповнені екзотики, мрій про щастя.

Починає письменник писати рано - вже з 15 років видає свою першу книгу. Через хворобу він оселяється на острові Самоа, і тут разом з аборигенами бере участь у визвольній боротьбі острів проти німецьких колонізаторів.

Стівенсон багато подорожує, знайомиться з відомими письменниками свого часу, створює ряд літературно-критичних робіт «Етюди про добре знайомих людей» - пише про О. Дюма. Ж. Верна та інших. Світову славу Стивенсону приносить роман «Острів скарбів» (1883), який був визнаний зразком пригодницької літератури.

У пригодницькому жанрі також написані романи «Викрадений» (1886), «Господар Баллантре» (1889). Стівенсон написав багато романів, і у всіх них є те, що можна назвати стильовою особливістю автора - екзотичність, щедрий історичний колорит, осуд несправедливості соціальних відносин.

Серед видатних літературних напрямів особливе місце займає романтизм, який подарував світові твори, сповнені пригодницької відваги. Його героями є сміливі, волелюбні люди, для яких честь і любов до рідної землі - найсвятіше і найдорожче з усіх багатств, навіть життя.

У кризовий для Англії XIX століття в літературі з'являється ціла плеяда представників неоромантизму, творів, де героями виступають вже вихідці з низів - простий народ, здатний до бунту і подвигу.

Роберт Льюїс Стівенсон - один з найвидатніших письменників цього напрямку. У його творах історичні факти переплітаються з легендами стародавньої Шотландії, піднімаються найкращі риси народного характеру, а захоплюючі події пов'язані гострою боротьбою добра і зла.

У 1875 році письменник написав відому баладу «Вересовий напій», яку неможливо відрізнити від суто народної поезії. У цьому творі автор звеличує незламність простого народу, його нескореність жорстокій силі зла і насильства, відданість рідним святиням.

Роберт Стівенсон недарма вибрав для висвітлення такої теми, образ ліктів - легендарних людей, які, за переказами, були дуже маленькими зростанням. Вражає цей контраст маленької людини, який жив «в темних підземеллях», і його великого світлого серця, яке «злякається тортура» за відмову відкрити таємницю, «що клявся повік берегти», і тим самим зрадити свій народ. Є ще одна причина, яка спонукала до цієї відмови.

Це - небажання коритися ворогові, горде презирство до нього, ненависть за страчених рідних і друзів. І знову вражає контраст: похмурий король, який «сіяв смерть і жах», сидячи на коні, звисока наказує пивоварам відкрити таємницю напою; знизу на нього дивляться полонені, маленькі, ніби діти, батько з сином. Але які різні в них сили! У цьому - ще одна з тем балади: неможливість зла побороти добро.

Саме епізод розмови полонених вражає найбільше. Спочатку мене приголомшила картина страти сина. Мені здалося, що це - найсильніше і запам'ятовується місце в баладі. Але з часом, коли я заспокоїлася від перших вражень, то зрозуміла, що головною є саме та сцена, де старий пікти, «немов горобчик, цвірінькав», намагаючись переконати короля в згоді на зраду.

Я уявила, як розривалося його серце, коли він просив стратити власного сина, так як розумом відчував, що не вистачить сил на опір. Так життя дитини стала ціною незламності і гідності цілого племені. Тож не дивно, що образ старого найбільше подобається і запам'ятовується серед багатьох образів інших творів, з якими я познайомилася раніше.

Балада «Вересовий напій» залишає про себе незвичайне враження. Смуток і відчай викликають картини знищення піктів, що, «ніби лані», бігли від ворога, а по їхніх тілах мчав король. Вражають маленькі, ніби дитячі, могилки з квітучим червоним вересом на них.

І найбільший біль - це смертна кара дитини. Здавалося б, що нічого, крім гіркої смутку, ця балада не може викликати. Але після її прочитання в душі залишається світлий слід, так як вона проголошує перемогу добра над злом і вчить найсвятішим почуттям: любові до рідної землі та її народу, стійкості перед ворогом, почуттю гідності.

Конспект уроку по Літературі "Р. Стівенсон" Вересовий мед "5 клас

2013

Урок літератури в 5 класі за твором Р. Стівенсона "Вересовий мед"

МЕТА: ознайомити з біографією Р. Стівенсона, з історичною основою балади «Вересовий мед».

познайомити учнів з баладою Р. Стівенсона «Вересовий мед»;

удосконалювати вміння роботи з текстом: вчити знаходити в баладі ключові слова і фрази; давати характеристику героям, використовуючи текст твору; розвивати логічне мислення, вміння відстоювати свою позицію; розвивати вміння прогнозувати подальші події; повторити відомості про жанр;

виховувати любов і повагу до Батьківщини.

Устаткування. мультимедійна презентація

• СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.

Перевірка будинок. зад. Ви повинні були прочитати про творчий шлях Л. Стівенсона. Що нового ви дізналися? (Відповіді дітей)

Хлопці, сьогодні ми з вами більш докладно познайомимося з творчістю Роберта Льюїса Стівенсона і з його твором «Вересовий мед» (слайд №1,2).

Роберт Льюїс Стівенсон народився 13 листопада 1850 року в Шотландії, в місті Единбурзі. Шотландія - це дивовижна країна, яка знаходиться на острові Великобританія (слайд №3,4,5). Її сусідами є Англія, Ісландія.

Батьки майбутнього письменника були забезпеченими людьми. Дідусь і тато Стівенсона займалися будівництвом маяків, тому хлопчикові подобалося подовгу сидіти на березі, дивитися на хвилі, слухати розповіді про різні морські пригоди і мріяти. Багато творів Стівенсона пронизані любов'ю до рідного краю, до історії Шотландії.

Роберт з дитинства був хворий на туберкульоз. Це дуже страшне, в той час, невиліковне захворювання. Але ... мрії про подорожі, про море, які, здавалося, були нездійсненними, допомогли подолати хворобу: на допомогу хлопчикові прийшли перо і папір.

Стівенсон навчався спочатку на інженера, потім на юриста, став адвокатом. Але любов до письменства - сильніше. Роберт Льюїс намагався записувати на папері, все що бачив.

Дуже важко було подолати опір батьків, які хотіли, щоб він продовжив кар'єру адвоката, але молодій людині це вдалося. Він стає письменником.

«Я жадав життя, пригод, величезним зусиллям волі я практично переміг хворобу. Любов до Батьківщини і її історії давала мені сили. Я боровся і жив », - писав він у своїх спогадах.

Роберту Стивенсону постійно доводилося відчувати удари долі і боротися за своє існування. Послухайте, що наказував лікар молодому письменнику, коли йому було лише 24 роки: «Абсолютний спокій, ніяких хвилювань, навіть приємних; не їсти занадто багато, не пити занадто багато, не надто багато сміятися; можна трохи, дійсно трохи писати, дуже мало розмовляти і як можна менше ходити ».

Але Стівенсон все робив навпаки: в протипоказання сказано: «ніяких хвилювань», а він постійно потрапляє в різні історії, доктор забороняє багато рухатися, а він плавав на човні, і подорожував пішки по різних країнах , І зміг побудувати будиночок на острові Самоа, що знаходиться в Тихому океані.

Стівенсон пише: «Протягом 14-ти років я жодного дня не відчував себе здоровим, я прокидався хворим і лягав у постіль змученим, і весь цей час я працював, не відступаючи від свого боргу і наміченого шляху. Я писав в ліжку, писав, коли у мене йшла кров горлом, писав, коли мене бив озноб, писав, що роздирається кашлем, писав, коли у мене від слабості паморочилося в голові, і мені здається, я з честю підняв рукавичку, кинуту мені долею, і здобув перемогу в битві з життям ».

Стівенсон прожив на острові Самоа кілька років. Тубільці - жителі острова з великою любов'ю ставилися нього. Для проведення церемонії поховання, вони спеціально прорубали просіку, яка вела на вершину гори, роблячи це в глибокому мовчанні. Тут, на кам'яній брилі, можна прочитати слова з вірша письменника.

А сьогодні ми детально познайомимося з баладою Роберта Стівенсона, в основу якої було покладено народна легенда про піктів. Колись дуже давно вони жили в Шотландії. Це був незвичайний народ. Як свідчить легенда, вони займалися виготовленням меду, тому іноді їх ще називали медоварів. Мед їх був не простий, а вересковий, тобто зварений з вересу - незвичайного квітки, що росте в Шотландії. Там існують цілі зарості цієї рослини (слайд № 6)

• Хлопці, якими були пікти, як вони виглядали? Спробуйте описати їх.

(Показ слайдів № 7)

джерела:
,,,