Якою мовою спілкуються дерева і чим вони схоже на людей?

Дерева з'явилися на Землі раніше людини, але їх не прийнято сприймати як живі істоти.

У своїй книзі «Таємне життя дерев: вражаюча наука про те, що дерева відчувають і як вони взаємодіють» німецький лісничий Петер Воллебен розповідає, як він зауважив, що дерева спілкуються між собою, передають інформацію за допомогою запаху, смаку і електричних імпульсів, і як сам навчився розпізнавати їх беззвучний мову. T & P перевели огляд книги, що вийшов на сайті BrainPickings.

250 000 дерев посадив житель Сахаліну на свої гроші (Відео)

Коли Воллебен тільки починав працювати з лісом в горах Айфель в Німеччині, у нього були зовсім інші уявлення про дерева. Він займався підготовкою лісу для виробництва пиломатеріалів і «знав про приховану життя дерев стільки ж, скільки м'ясник знає про емоційного життя тварин». Він бачив, що трапляється, коли щось живе, будь то істота або твір мистецтва, перетворюється в товар - «комерційний фокус» роботи спотворював його погляд на дерева.

Але приблизно 20 років тому все змінилося. Воллебен тоді почав організовувати спеціальні тури по виживанню в лісі, під час яких туристи жили в хатинах з колод. Вони проявляли щире захоплення «магією» дерев. Це розпалило його власну цікавість і любов до природи, ще з дитинства, спалахнула з новою силою. Приблизно в той же час в його лісі почали проводити дослідження вчені. Переставши дивитися на дерева як на валюту, він побачив в них безцінні живі створіння.

Він розповідає:

«Життя лісника знову стала захоплюючою. Кожен день в лісі був днем ​​відкриття. Це привело мене до незвичайних методів управління лісом. Коли ви знаєте, що дерева відчувають біль і мають пам'ять, а батьки у них живуть разом зі своїми дітьми, ви не можете більше просто зрізати їх, обривати життя своєю машиною ».

Як спілкуються дерева? (Відео)

Одкровення приходило до нього спалахами, особливо під час регулярних прогулянок по тій частині лісу, де ріс старий бук. Одного разу, проходячи повз купи каміння, покритого мохом, які раніше він бачив безліч разів, Воллебен раптом усвідомив, наскільки вони своєрідні.

Нахилившись, він зробив приголомшливе відкриття:

«Камені були незвичайної форми, як би зігнуті навколо чогось. Я акуратно підняв мох на одному камені і виявив кору дерева. Тобто це взагалі були не каміння - це було старе дерево. Я був здивований, наскільки «камінь» був твердий, - зазвичай у вологому грунті букове дерево розкладається за кілька років. Але найбільше мене вразило, що я не зміг підняти його. Воно було ніби прикріплено до землі. Я дістав кишеньковий ніж і став акуратно зрізати кору, поки не добрався до зеленуватого шару. Зелений? Цей колір зустрічається лише в хлорофілі, через якого листя виростають зеленими; резерви хлорофілу також містяться в стовбурах живих дерев. Це могло означати тільки одне: цей шматочок дерева був все ще живий! Раптово я помітив, що залишилися «камені» лежать певним чином: вони складали коло діаметром 5 футів. Тобто я натрапив на викривлені залишки величезного стародавнього пня. Міністерство внутрішніх справ давно повністю згнила - ясний ознака того, що дерево, мабуть, звалилося принаймні 400 або 500 років тому ».

Як дерева спілкуються один з одним? (Відео)

Як дерево, зрубане століття назад, могло досі жити? Без листя дерево не може здійснювати фотосинтез, тобто не може перетворювати сонячне світло в поживні речовини. Це давнє дерево отримувало їх якимось іншим чином - і сотні років!

Таємницю розкрили вчені. Вони з'ясували, що сусідні дерева допомагають іншим через кореневу систему або безпосередньо, переплітаючи коріння, або побічно - створюють між собою навколо коренів як би грибницю, яка служить свого роду розширеної нервовою системою, поєднуючи далеко стоять дерева. Крім того, дерева при цьому виявляють здатність розрізняти коріння дерев інших видів.

Воллебен порівняв цю розумну систему з тим, що відбувається в людському суспільстві:

Поодинці виростив ліс і напоїв водою 10 000 чоловік! (Відео)

«Чому дерева - настільки соціальні істоти? Чому вони діляться їжею з представниками свого виду, а іноді навіть йдуть далі, щоб нагодувати суперників? Причина та ж, що і в житті громади: бути разом - це перевага. Дерево - це не ліс. Дерево не може встановити свій місцевий клімат - він знаходиться в розпорядженні вітру і погоди. Але разом дерева утворюють екосистему, яка регулює спеку і холод, зберігає великий запас води і генерує вологість. В таких умовах дерева можуть жити дуже довго. Якби кожне дерево піклувалася тільки про себе, частина з них ніколи б не дожила до похилого віку. Тоді в шторм вітрі було б легше пробратися всередину лісу і пошкодити безліч дерев. Сонячні промені досягли б земного покриву і висушили його. В результаті страждало б кожне дерево.

Таким чином, для спільноти важливе кожне дерево, і кожному краще продовжити життя настільки, наскільки це можливо. Тому навіть хворі, поки не відновляться, підтримуються і підгодовуються іншими. Іншим разом, можливо, все зміниться, і в допомоги потребуватиме то дерево, яке зараз підтримує інших. [...]

Дерево може бути настільки сильним, наскільки сильний ліс навколо нього ».

Їхні діти виросли серед дерев (+ Фото)

Хтось може запитати, чи не пристосовані чи дерева до взаємодопомоги краще, ніж ми, тому що наші життя вимірюються різними за масштабом тимчасовими відрізками. Чи можна нашу нездатність побачити повну картину взаємної підтримки в житті громади пояснити біологічної короткозорістю? Може бути, організми, життя яких вимірюється іншими масштабами, краще пристосовані існувати в цій грандіозній в всесвіту, де все глибоко взаємопов'язано?

Без сумніву, навіть дерева підтримують один одного в різному ступені. Воллебен пояснює:

«Кожне дерево - член спільноти, але в ньому є різні рівні. Наприклад, більшість пнів починають гнити і зникають за пару сотень років (що трохи для дерева). І тільки деякі залишаються живі століттями. У чому ж різниця? Чи є у дерев населення «другого сорту», ​​як в людському суспільстві? Мабуть, так, але поняття «сорт» не зовсім підходить. Це скоріше ступінь зв'язку - або, можливо, прихильності, - яка визначає, наскільки готові допомогти дереву його сусіди ».

Ці взаємини можна помітити і по верхівках дерев, якщо придивитися:

«Звичайне дерево простягає свої гілки, поки вони не дотягнуться до гілок сусіднього дерева такої ж висоти. Далі гілки не ростуть, тому що інакше їм не вистачить повітря і світла. Може скластися враження, що вони штовхають один одного. Але пара «товаришів» цього не робить. Дерева нічого не хочуть забирати один у одного, вони простягають гілки до країв крони один одного і в напрямку тих, хто не є їх «друзями». Такі партнери часто так тісно пов'язані біля коріння, що іноді вони і вмирають разом ».

Але дерева не взаємодіють один з одним поза екосистеми. Вони часто виявляються пов'язані і з представниками інших видів. Воллебен так описує їх нюхову систему попередження:

«Чотири десятиліття тому вчені помітили, що жирафи в африканській савані годуються зонтичної колючим акацією. І деревам це не подобалося. За кілька хвилин акації починали виділяти в листя токсичну речовину, щоб позбутися від травоїдних. Жирафи це розуміли і переходили до інших дерев поблизу. Але не до найближчих - в пошуках їжі вони відходили приблизно на 100 ярдів.

Причина цього разюча. Акації, коли їх поїдали жирафи, випускали особливий «тривожний газ», який був сигналом про небезпеку для сусідів того ж виду. Ті, в свою чергу, теж починали випускати токсичну речовину в листя, щоб підготуватися до зустрічі. Жирафи були вже в курсі цієї гри і відходили в ту частину савани, де можна було знайти дерева, до яких новини ще не дійшли. [...] ».

Оскільки вік дерева набагато більше людського, у них все відбувається набагато повільніше. Воллебен пише:

«Буки, їли і дуби відчувають біль відразу, як тільки хтось починає їх гризти. Коли гусениця відкушує шматочок листа, тканину навколо пошкодженої ділянки змінюється. Крім того, тканина листа посилає електричні сигнали, як і тканину людини, якщо вона болить. Але сигнал не передається за мілісекунди, як у людини - він рухається набагато повільніше, зі швидкістю третину дюйма в хвилину. Так що пройде годину або більше, поки захисні речовини будуть доставлені до листів, щоб отруїти їжу вредителю. Дерева проживають своє життя дуже повільно, навіть якщо вони в небезпеці. Але це не означає, що дерево не усвідомлює, що відбувається з різними його частинами. Наприклад, якщо коріння щось загрожує, інформація поширюється через все дерево, а листя у відповідь посилають пахучі речовини. І не якісь старі, а спеціальні компоненти, які вони негайно виробляють для цієї мети ».

Позитивна сторона такої повільності в тому, що не треба піднімати загальну тривогу. Швидкість компенсується точністю подаються сигналів. Крім запаху дерева використовують смак: кожен різновид виробляє певний вид «слини», яка може бути насичена і феромонами, націленими на те, щоб відлякати хижака.

Щоб показати, наскільки важливу роль дерева грають в екосистемі Землі, Воллебен розповів історію, яка сталася в Національному парку Йеллоустоун - першому в світі національному парку.

«Все почалося з вовків. Вовки зникли з парку Йеллоустоун в 1920-і роки. З їх зникненням змінилася вся екосистема. Збільшилося число лосів, і вони почали поїдати осики, верби і тополі. Знизилася рослинність, і тварини, які залежали від цих дерев, теж стали зникати. Волков не було 70 років. Коли вони повернулися, життя лосів перестала бути томної. Коли вовки змусили стада пересуватися, дерева знову стали рости. Коріння верб і тополь укріпили береги струмків, і їх протягом сповільнилося. Це, в свою чергу, створило умови для повернення деяких тварин, зокрема бобрів - вони тепер могли знайти необхідні матеріали, щоб будувати свої хатки і заводити сім'ї. Тварини, чиє життя пов'язане з прибережними луками, теж повернулися. Виявилося, що вовки керують господарством краще, ніж люди [...] ».

Якщо вам сподобався цей матеріал, то пропонуємо вам підбірку найкращих матеріалів нашого сайту на думку наших читачів. Добірку - ТОП матеріалів про нову людину, новій економіці, погляді на майбутнє і освіті ви можете знайти там, де вам максимально зручно ВКонтакте або в Фейсбуці